Залежно від середовища проживання, колір черв'яків,
їх життєздатність, міцність на обрив різні. Як наживка, зазвичай, найвище
цінуються світлі черв'яки, що мешкають в суглинистих грунтах. Менше цінують
черв'яків темноого забарвлення, що зустрічаються в піщаних грунтах, - на гачках
вони легко обриваються і швидко гинуть. Але в посуху доводиться вдаватися і до
них. Якщо ретельно розбити лопатою перевернуту сухувату грудку глинистої землі,
то навіть у спекотні дні літа знайдеться черв'як. Під час посухи він лежить без
руху, згорнувшись клубком.
Дощові черв'яки воліють помірні але вологі грунти (городи, сади, парки).
Виповзок веде нічний спосіб життя. З норок на поверхню черв'яки виповзають
тільки в нічний час, при прогріванні грунту до півтора метра.
Немає нічого краще для наживки, ніж свіжі виповзки, зібрані на мокрій траві.
Успішний збір черв'яків, як правило, можливий тільки після тривалого дощу або
за наявності роси. Хорошим місцем для збору є поля, заплавні луки.
Вночі, коли грунт достатньою мірою зволожений, а дощ перейшов в моросящий стан
або зовсім перестав, черв'яки виповзають з норок і лежать на мокрій траві,
готові до збирання. Ловлять виповзків з ліхтарем. Вони не бояться світла, проте
чутливо реагують на звук кроків.
Порада для новачків: при пошуку дощових черв'яків в темний час доби слід
ступати по землі по можливості обережно й безшумно, використовуючи ліхтар із
широким снопом світла, в іншому випадку - ви ще не встигнете нахилитися, а
дощовий черв'як вже на половину сховається в землі.
Обидві руки повинні бути вільними: одна для ліхтаря, інша - для збору дощових
черв'яків, а пластмасове відерце найкраще повісити на шию на висоті грудей.
При риболовлі зберігати виповзків слід в полотняному мішечку, наповненому мохом
або у вологому папері. При тривалому зберіганні в домашніх умовах зібраних
черв'яків містять в будь-яку посудину або в дерев'яному ящику глибиною до 70 см, наповненому по вінця
садовою землею і поставленому в прохолодному та темному місці. Землю в ящику
необхідно підтримувати у вологому, але не дуже сирому стані. Зверху ящик
накривають вологим мохом або старою рогожею.
Під час рибалки необхідно зберігати черв'яків, для чого потрібно їм створювати
стерпні умови. Потрібна досить велика і міцна посудина, щоб зручно було
вибирати черв'яків і щоб вони не виповзали, а грунт не сипався б у човен. У
літню спеку гарною добавкою до грунту стануть водорості. Не можна допустити, щоб
у посудині була вода, інакше черв'яки загинуть, і від них піде запах. Необхідно
потурбуватися про вентиляцію коробки, в якій вони будуть зберігатися, а також
про вибір грунту і рослин для тривалого зберігання черв'яків.
Для лову з берега зручна невелика, закрита кришкою пластмасова банка, яку
носять на поясі. Кришка потрібна з дрібними отворами. Зрозуміло, що, навіть
якщо випадково спіткнешся, банку не впустиш і хробаки не розповзуться.
Для підгодівлі раз на тиждень потрібно всипати кілька жмень борошна чи висівок,
класти сир, терті овочі або поливати землю молоком, несолоним бульйоном,
кавовою гущею. У невеликій кількості земляних хробаків можна зберігати в
полотняній мітці з вологою землею в прохолодному місці.
Можна влаштувати в селі або на дачі постійна розплідник черв'яків. Де небудь за
будівлями в тіні або під солом'яним укриттям риють яму глибиною до 1 м, яку до половини заповнюють
торішнім гноєм, додають городньої землі, а потім час від часу звалюють кухонні
покидьки і зливають мильну воду. У цю яму для розведення кидають черв'яків, які
за літо дадуть кілька поколінь.
Свіжо спійманих черв'яків перед насадкою на гачок корисно очищати від землі,
витримавши їх протягом двох днів у вологому моху. Риби набагато охочіше беруть
очищених черв'яків.
Насадка черв'яків на гачки - робота неприємна і віднімає багато часу, оскільки
черв'яки покриті слизом і постійно перебувають у русі. Роботу можна полегшити,
обвалявши черв'яків в пилу, дрібному піску і т. п. і розрізавати їх на шматки
необхідної довжини.
Насаджують хробаків на гачок по-різному. Деякі риболови насаджують великого
земляного червяка петлями. Гачок пропускають спочатку під шкіру, відступаючи
трохи від голови, далі проколюють черв’яка ще в двох-трьох місцях і ховають
кінець жала в хвості.
Інші рибалки вважають, що червяка найкраще чіпляти на гачок, пронизуючи його
один раз, крізь передню частину тіла або для тривалого лову - крізь середню
частину тіла.
У цьому випадку наживка виглядає більш природно і значно привабливіше для риб,
ніж пронизивши його двічі. Крім того, якщо гачок проходить через наживку двічі,
вона повністю закриває його жало, що збільшує ймовірність порожнього клювання.
Черв’як, звиваючись, збуджує цікавість карася. Після того, як черв'як побував у
роті риби, з тих частин, які не були проколені гачком, виходять відповідні
шматочки, для насадки на самий кінчик гачка. Таким способом можна економити
черв'яків.
У випадку частого нападу на черв'яка дрібної риби можна вберегти його від
розтріпування. Є спосіб наживки хробака без кінців. Починають надягати наживку
на гачок, відступаючи на 1-1,5
см від головки, проколюють через головку і зрушують його
до ліски. Потім, починаючи з кінчика хвоста, насуваються до зустрічі з
головкою. Кінців у цьому випадку не буде.
Середніх і дрібних черв'яків зазвичай насаджують з голови, пропускаючи гачок
через все тіло до хвоста.
Двох-трьох дрібних черв'яків насаджують на гачок, проколюючи їх біля голови і
посередині тіла. Надітих черв'яків зрушують на самий повідець, залишаючи хвости
звиватися на волі.
Досвідчені рибалки не ховають жало гачка в насадці. Воно має бути врівень зі
шкірою черв'яка і відчуватися пальцем. Жало гачка, заховане всередині товстого
черв'яка, після підсічки може вислизнути з рота риби, не зачепившись.
Найкращим сезоном застосування черв'яків для лову карася є весна. Цікаво також,
що влітку і в теплу пору восени буває клювання великої риби на початку і
особливо в кінці ночі і ранньою ранковою зорею. Кльов закінчується завжди з
сонячним обігрівом.
|
