Винахідливими рибалками впроваджене в практику дуже багато видів донок, хоча вони часом і не мають принципових відмінностей. Багато чого залежить від досвіду кожного конкретного рибалки, його творчого відношення до рибного лову, від місцевих умов того або іншої водойми або річки, від того, яку рибу збирається рибалка ловити і є в нього човен чи ні, від пори року й багато чого іншого.

 
Якщо метрах у двадцяти-тридцяти й навіть п'ятдесяти й більш від берега дуже дрібно. і як тільки потім починається поглиблення, те отут з короткою донкою робити нема чого. Причому не тільки у вітряну погоду, коли хвилі перекочуються буквально по дну, але й у тиху. На таку мілину риба хіба що вночі зайде. Якщо глибина більша починається відразу від берега, то довга донка не потрібна. Тобто багато чого залежить від рельєфу дна. Якщо ми збираємося ловити піскарів, йоржів, плотвичек, окуньков, карасів і іншу невелику рыбешку, то довга волосінь не потрібна, риби ці звичайно тримаються в прибережній зоні. Якщо готуємося до улову великої риби, то вона, як правило, тримається подалі від берега й на більшій глибині. Довжина донок також залежить від часу доби й від погоди. Уночі велика риба підходить уводити, увести до ладу берегу. У вітряну погоду може гуляти по всій водоймі, наближатися до того бережу, з якого вітер зносить у воду комах. Удень у жару велика риба йде в укриття, у глибину. В осінню й зимову пору - теж. Таким чином, якщо ми прагнемо подати рибі гачок з насадкою прямо до її носа в яму на середині озера, то відповідно до цього треба й визначати довжину волосіні. Тому ясно, що її довжина може бути від 10 до 200 і більш метрів. Те ж саме ставиться й до товщини волосіні, і до номера гачка. Менша міцність волосіні - для маленької рибки, більша - для більшої риби.

 

Донки різняться по способу заброса насадки у воду. Деякі рибалки в цих цілях використовують спінінг або спеціальні міцні вудлища, обладнані котушками. Можна використовувати також просто метрову, півметрову бамбукову або інший ціпок. Вудлище буває з котушкою й без неї. Спінінгом ловлять, як донкою, з берега або із човна. Закидають у воду снасть, вибирають зайвий прогин і встановлюють вудлище таким чином, щоб можна було підвісити дзвіночок, грузик або будь-який інший сигналізатор. У деяких випадках дзвіночки не підвішуються, поклевка великої риби чутна по трещетке котушки або видна по коливаннях хлистика.

На лісочку донкиизакидачки, приблизно в метрі від вантажу, роблять великий вузол, наприклад, намотують изоленту. Беруть лісочку за цей вузол або за пробку, про яку мова йшла вище, розкручують вантаж над головою й закидають його у водойму. Вантаж тягне за собою попередньо розкладену на землі або підстилці (поліетиленовій плівці, плащі і т.д.) лісочку. При забросе більш важкого вантажу на далекі відстані кінець лісочки нарощують жилкою діаметром 0,7-0,8 мм.

Якщо беріг заріс чагарником, у воді багато водної рослинності і є тільки невелика водна "просіка", те закинути донку з берега важко. У такому випадку, якщо тепло, треба запливати й обережно заводити донку, прокладаючи її в потрібному напрямку. Якщо є човен, то вона виручить нас завжди, навіть у холодний час року.

Тепер розглянемо пристосування до донки. Тут різновидів ще більше. Почнемо з вантажів. Вони теж - самі різні. Для невеликої ДонкиаКарасевки грузик повинен бути неважкий у формі плода маслини, зливи, ромбика, кульки і так далі. Якщо має бути донку, закидати далеко, то вантаж повинен бути більш важким. Деякі рибалки відливають його в столовій ложці й потім в одному кінці пробивають або просвердлюють отвір для кріплення волосіні. Такі вантажі годяться для донок, якими збираються ловити як мирних, так і хижих риб за допомогою гачків, укріплених на повідцях.

 

Донку на березі, деякі рибалки кріплять за уткнутий у берег невеликий кілочок, вирізаний із прибережних чагарників. Довжина кілочка - приблизно 40 див. Верхню частину кілочка розщеплюють ножем. Після заброса донки вибирають прогин, обмотують кілочок два-три рази волосінню, мотовильце кладуть поруч із кілочком, лісочку защемляють у верхньому кінці кілочка й підвішують на неї дзвіночок або грузик. Але вирізати щораз кілочки - значить завдавати шкоди природі. Та й не завжди на березі в місця лову є чагарники. Досвідчені рибалки роблять такі кілочки із дроту діаметром чотирирп'ять мм. Довжина їх - приблизно 40-50 див. Обладнаються вони хлистиком, пружинкою або шматком щільної гуми, у якім для кріплення волосіні робиться проріз-розщеплення. Набір таких кілочків-сторожківрибалки возять із собою в одному чохлі з вудками або в спеціальні невеликі чохлах.

При глухім кріпленні один або два повідці з гачками підв'язують до волосіні за вантажем, при ковзному вантажі - спереду (вантаж лежить на дні, а лісочка вільно проходить через нього). Повідці привязываются до волосіні на такій відстані друг від друга, щоб вони між собою не плуталися.

 
Щоб цього не трапилося, рекомендується основну волосінь, і кожний повідець з'єднати шматочками твердої гуми. По закінченню риболовлі гумку можна пересунути по волосіні й повідцеві й закидачка вільно намотається на мотовильце. Закріплені таким чином, повідці без перешкод сходять із мотовильца, не плутаються при підготовці снасті до чергової риболовлі.

 

Є спеціальні вантажі для лову риби на макуху. Особливо гарна соняшникова макуха, його називають макухою. Ці вантажі роблять у формі свинцевого кільця, пластинки або плоскої свинцевої рогульки. Через вантажі проходить наскрізний отвір для волосіні. Лісочка закінчується петлею, у яку вставляється й затягається квадратний або іншої форми шматок макухи. У кути макухи встромляються або вставляються в заздалегідь пропиляні канавки, або просвердлені отвори, гачки. Коропові риби, знайшовши на дні пахуча макуха, починають його гризти, обсмоктувати. У цей час і заковтують гачки або чіпляються за них губою. У донці, оснащеної вантажемгрогулькою, гачки треба встромляти в кути макухи, протилежні від вантажу. При забросе донки, вантаж по інерції як би під'їжджає під макуху й лягає на дно нижче макухи, гачки залишаються нагорі. При інших вантажах гачки треба встромляти в різні кути макухи, тому що невідомо, як він ляже на дно водойми.

 

Є вантажі, постачені пружинкоюПружинка потрібна для того, щоб вона служила каркасом для шматка тесту, хліба, каші. При забросе донки у воду, каша, таким чином, утримується й по інерції не розлітається в сторони. У воді принада довше тримається, не розмивається й не розкидається рибою. Гачки або ховаються в кашу, або стирчать із неї, заважаючи рибі об'їдати кашу. У кожному разі один з гачків виявляється в риб'ячому роті. Іноді гачки не встромляються в кашу, вони вільно лежать на дні, обліплені тієї ж кашею або постачені хробаками або іншою насадкою. Форми таких вантажів бувають різні. Для невеликих донок, наприклад, вантаж майструють із металевих пробок від пляшок. У пробках роблять отвору для волосіні, кладуть у них пружинки й заливають свинцем. Виходить відмінний годівниця-вантаж-годівниця. На практиці використовується безліч видів вантажівогодівниць - скільки рибалок, стільки й вигадок, знахідок. Якому вантажу віддати перевагу - розв'яже сам рибалка. Однак найчастіше користуються "ложкою" через простоту виготовлення. Роблять її так: дротову спіраль кладуть у столову ложку й заливають розплавленим свинцем. У застиглому свинці пробивають або просвердлюють отвір для волосіні. Якщо покласти на ложку в потрібному напрямку велосипедну спицю (або дріт), потім залити свинець, те, висмикнувши з тільки що затверділого свинцю спицю, відразу ж одержують отвір. Спіраль заповнюють хлібом, тестом або кашею. Гачки, розташовані поруч, постачають самостійною насадкою або встромляють у тісто годівниці. Втім, рибалка, що любить майструвати, зможе виготовити кожної вантаж.

Іноді роблять комбіновані донки, оснащують їхнім пристосуванням під макуху й другим пристосуванням із пружинкою під кашу. Одні гачки встромляють у макуху, інші - у кашу, треті - вільно на повідцях розміщаються поруч. Насадка на них - черв'яки, молюски й інші.

Зробимо деякі уточнення щодо повідців. Їхня товщина залежить від тієї риби, яку ми збираємося ловити. Іноді вони бувають тонше основної волосіні, в інших випадках якщо не товстіше, те значно міцніше. На донціакарасевке - повідці тонше, довжина їх - 10-15 див. Довжина повідця під живця повинна бути більше - 30 див, товщина - та ж, що й основної волосіні. Судак, навіть дуже великий, повідців не перекушує. Однак для великої хижачки - щуки, деякі рибалки прив'язують до льодку повідці, виготовлені зі струн від музичних інструментів або телефонного проведення. Повідці під макуху або для вантажу, обладнаного пружинкою для каші, роблять із капронових ниток довжиною 5-10см.

 
Кілька слів про гачки для лову хижої риби за допомогою кружків, жерлиц і інших снастей. У різній літературі наполегливо рекомендуються подвійні й особливо потрійні гачки, складні многокрючковые снасточки. Багато рибалок користуються при всіх способах лову хижої риби одинарними гачками. Улови цим навіть багатше - одинарні гачки хижака менше лякають, до того ж витягати їх значно простіше.

 

В останні роки знайшла широке поширення нов, що увібрала в себе гідності багатьох рибальських снастей донка, постачена гумовим амортизатором. Спочатку ця снасть видалася знаряддям хижацького лову, але потім практика показала, що в ній немає нічого страшного. Браконьєра, наприклад, ця снасть по своїй ефективності явно не може влаштувати, чесним же рибалкам-аматорам вона по душі. Нею можна, наприклад, ловити рибу, не заважаючи іншим рибалкам, тому що снасть закидається на весь період лову один раз. Люди похилого віку одержали можливість ловити рибу, сидячи на стільчику. Крім того, донка гарна при лові риби у водоймах з більшим прибережним мілководдям, де рибу поплавочной вудкою не піймати.

 

У неї, у загальномущ те, ще немає назви, що встановилася. Називають її донкою, напівдонкою, донкою з гумкою, з гумовим амортизатором. Особливість її в тому, що після вибірки й зняття пійманої риби лісочка щораз вертається у воду за допомогою гумки. Довжина волосіні визначається залежно від розміру водойми й передбачуваного місцеперебування риби. Тому вона може бути від 10-15 м до 50- 100 і навіть до 200 м. Товщина волосіні - від 0,2 до 0,8 мм. Повідці кріпляться як до основної волосіні, так і до робочої, яка може бути по діаметру трохи інший, звичайно - тонше.
Гумку звичайно використовують із продаваних у магазинах комплектів авіамоделей. Вона буває круглої або плоскої. По своїх якостях вони приблизно однакові. Кругла краще тим, що вона не тоне, і якщо відірветься, її можна знайти на поверхні води. А це немаловажне, тому що гумка - великий дефіцит, у рибальських магазинах її не буває.

Оптимальна довжина гумки визначається дослідним шляхом. Звичайно для 50в метрової донки - 10-13 м, для 100ометрової - 25. Необхідно, щоб при повному витаскуванні волосіні не було її перенатягу, інакше вона може порвати навіть від маленької задирки. Щораз при забросе або завезенні донки потрібно ретельно, метр за метром перевірити гумку на розтягання. Якщо виявиться тріщинказзадирка, гумку краще на цьому місці обірвати й зробити надійний вузол. Зв'язується гумка звичайним вузлом. Для того щоб вона не розв'язалася, краще зробити два, три вузли. При цьому треба дотримувати одного обов'язкового правила - суху гумку зв'язувати не можна, при затягуванні вузла вона від тертя порве місце, що тому зв'язується, слід змочити водою. Вузол затягнеться добре, і гумка не порве.

 

Лісочка з'єднується з гумкою по-різному, хто як пристосується. Якихось особливих секретів отут немає. Деякі з'єднують їх за допомогою вертлюжка. При цьому гумка не скручується пропелером і не скручує лісочку, не заплутуються й не обвиваються навколо волосіні повідці.

Довжина й товщина повідців для різної риби береться різна. Для карася, плотви, ляща, інших не дуже великих риб повідець може бути діаметром 0,3 і навіть 0,2 мм, довжина - 20, але краще 15 або навіть 10 див. А повідці під живця для хижої риби, треба брати трохи більшої довжини - 25 або 30 див. Товщина волосіні повинна бути такий же, як і основної волосіні, або трохи тонше. Гачки - відповідно для кожної риби і її розміру. Повідці привязываются до волосіні таким чином, щоб вони не сковзали по ній. Якщо погано прив'язати, то при підсіканні й виведенні риби вони будуть легко зрушуватися по волосіні. Для того щоб цього не було, запропонуємо два способи кріплення повідців до волосіні. При першому - повідець кріпиться наглухо, при другому - петля в петлю. Дуже часто при витаскуванні донки й при її запуску у воду повідці обкручуються навколо волосіні, плутаються, зав'язуються навколо неї вузлом. Повідець, прив'язаний способом петля в петлю, дозволяє значною мірою уникнути цього.

 

 
Залежно від відстані друг від друга повідці до волосіні кріпляться подвійно. Якщо місце лову знайоме, рельєф дна відомий, скажемо, він пологий, то можна їх закріпити купчасто, близько друг від друга, так, щоб тільки вони не поплуталися. Якщо ж рельєф дна невідомий, то при купчастім розташуванні гачків є ризик, що всі вони можуть потрапити туди, де риби немає. При лові в погано вивченому водоймі повідці краще розміщати через півторатдва метри друг від друга: хоч один так потрапить на гарну ділянку дна. Правда, при купчастім розташуванні повідців місце, де вони перебувають на дні, легше забезпечити підгодовуванням. Однак і в іншому випадку підгодовування робити треба. Для підгодовування заготовлюють катышки тесту, що полягає з різної кормової суміші, завбільшки з куряче яйце або трохи менше. Після того, як донка повністю настроєна, лісочку витягають і на гачки навішують принаду. Потім лісочку відпускають у воду. Почекавши, коли вона повернеться у вихідне положення, роблять різкий ривок, гачок з тесту вискакує, і воно залишається на дні. І так надходять із кожним гачком. При лові хижої риби така принада не потрібна.

 

Снасть із гумкою найчастіше називають донкою з гумовим амортизатором. Однак це не завжди точно, тому що ця снасть може й не бути донкою. Усе залежить від того, яку рибу нею збираються ловити. Якщо донну рибу, то лісочка з гумкою неодмінно повинна йти по дну. А якщо верхівкову або ту, яка тримається в товщі води, те відповідно там і повинна проходити лісочка з повідцями й гачками, і назва донка тут уже недоречно. Для верхівкової риби снасть обладнається по-іншому. Там, де лісочка з'єднується з гумкою, на лісочку встановлюється шматочок пінопласту або звичайна пляшкова пробка. Вона піднімає снасть до поверхні води. Є й ще варіанти. Можна, приміром, пробкою оснащувати не лісочку, а повідець, за допомогою якого закидається або завозиться доночный вантаж-якір. Втім, цей спосіб застосовується не тільки для лову риби, що перебуває в товщі води, але й для тієї, яка живе в дна. Без оснащення пробкою повідця гумка й лісочка сковзають по дну. Буває, що на дні є нерівності, черепашки, камені, які-небудь гострі предмети й гумка при терті про них рветься. А лісочка, проходячи по нерівностях дна й навіть крізь іл, збиває насадку з гачків. Пробка ж піднімає гумку від дна, повідці не волочаться по дну, а пересуваються разом з волосінню по воді. Пробкою можна регулювати висоту підйому гачків над дном.

 

Вантажі-Якоря для донок з гумкою рибалки роблять, часом, самої неймовірної форми. Але найчастіше - у формі конуса або пірамідки й кріплять повідець до їхньої підстави. Це потрібно для того, щоб вантаж від натягу гумки при лові риби не сповзав з місця, а виконував роль якоря. Деякі рибалки для підвищення, так сказати, якірного ефекту постачають вантажі спеціальними штырьками, вусиками із дроту. Але це зайво. Краще трохи збільшити вагу вантажу. Вага визначається дослідним шляхом: тримає гумку - виходить, достатній, повзе по дну - треба збільшити. Дуже добре тримає вантаж вагою 250 г. Більш важкий вантаж і при більш довгому повідці дозволяє максимально далеко його закинути.

 

 
Досвідчені рибалки відливають такі вантажі в металевій склянці для олівців. Можна їх відливати у валдайському сувенірному дзвіночку й в інших формочках. При відливі вантажів треба пам'ятати про запобіжний заходах. Форма сильно розігрівається. Її слід остудити у воді, інакше свинець буде довго остигати. Однак при охолодженні водою, тобто опусканні форми в каструлю з водою, треба потім її насухо витерти або почекати, поки вона сама висохне. Інакше навіть крапелька води, що залишився у формі, при заливанні розплавленого свинцю може викликати вибух. А це чревате опіками на тілі, руках, особі.

На березі, донка з гумкою кріпиться так само, як і звичайна донка - мотовильце з волосінню обмотується два-три рази навколо кілочка, уткнутого в берег, і лісочка пропускається через затиск у верхній частині кілочка. Натяг гумки повинний бути слабким, інакше підвішений на лісочку дзвіночок не буде забезпечувати необхідний прогин для вільної підтяжки при поклевке риби. Попросту не буде видна поклевка.
При риболовлі з такою донкою необхідно придбати певну навичку. По-перше, треба відразу привчити себе до правила: лісочку як при забросе або завезенні донки, так і при витаскуванні з води, укладати випливає так, щоб вона не заплуталася. Перед забросом лісочка укладається більшими кільцями або зиґзаґами на чистій ділянці берега, на розстеленій поліетиленовій плівці, плащі або на чому-небудь іншому. Якщо цього не зробити, то лісочка може зачепитися за яку-небудь травинку або камінчик і заброс зіпсується, вантаж далеко не полетить, лісочка утворює "бороду". Те ж саме може відбутися й при витаскуванні волосіні під час лову риби. Увійшовши в азарт, захопившись боротьбою з рибою, витягаючи її, можна забути про волосінь і скласти її на березі так, що потім не розплутаєш. Тому при виведенні, нехай навіть найбільшої риби, дивитися більше треба не на видобуток, а на те, як краще скласти волосінь, щоб її не заплутати. Лісочку основну, без повідців, можна складати в одну купу. Коли підуть повідці з гачками, їх треба розкладати осторонь від основної волосіні - берега для цього вистачить. А по-друге, треба навчитися тримати в руках лісочку. Якщо випустити її з рук, гумка рвоне з такою силою, що гачок може встромитися в руку. Крім того волосінь, що вирвався з рук, піде у воду поплутаної. Тому, особливо при знятті риби з гачка, при насадці на гачок черв'яка або живця, лісочку треба тримати, перевивши її навколо одного-двох пальців. Зневірятися в кожному разі не потрібно, усі рибалки колись починали з нуля.