Плітка водиться у великих і малих річках, у струмках, у
водосховищах та озерах. У річках вона не живе тільки на мілинах і великих ямах,
а в озерах і водосховищах — у густих заростях і на ділянках із замуленим дном.
Табуни тримаються переважно в придонних шарах води.
На противагу тарані плітку вважали малоцінною рибою. А пояснювалось це тим, що
тараня росте досить інтенсивно, досягаючи понад 40 см, частіше — трохи більш
як 35 см.
Плітка здебільшого трапляється завдовжки близько 15 см і рідше — понад 20 см. Із спорудженням
водосховищ на рівнинних річках, зокрема на Дніпрі, плітка почала рости не
гірше, а навіть краще, ніж тараня. Цьому сприяв значний розвиток молюсків,
якими живиться плітка і які є основним кормом тарані.
Наприклад, у водосховищах Дніпра довжина пліток у трирічному віці коливалась у
середньому від 15 до 16 см,
шестирічному — від 21 до 30 см,
тоді як у пониззі Дніпра довжина риб таких самих вікових груп становила
відповідно 18 і 29 см.
У зв'язку з цим плітку у водосховищах Дніпра тепер відносять до цінних
промислових риб.
Для розмноження тараня піднімається з лиманів у річки. У водосховищах плітка з
місць зимівлі також починає переміщуватися до нерестовищ ще в лютому — березні.
Тут у неї дозрівають ікра і молочко. Під час нерестового ходу та в розпал
нересту співвідношення статей неоднакове. Перед нерестом переважають самці,
потім поступово збільшується кількість самок, і до кінця нересту вони
переважають. Самці досягають статевої зрілості, коли довжина їхнього тіла досягне
близько 10 см,
самки — 12 см,
тобто в дворічному-трирічному віці. Кількість ікринок, яку може відкласти
самка, залежить від її довжини, маси, віку, способу життя. Так, у Дніпрі до
спорудження греблі Київської гідроелектростанції плітки у семирічному віці мали
в середньому 30,2 тис. ікринок, а в Київському водосховищі — 79,3 тис. ікринок.
Ікру самиці відкладають на залишки рослин, корені очерету, верби, а також на
штучні гнізда, виготовлені з різних рослинних матеріалів. Нерест відбувається в
ранкові та передвечірні години, а в тиху погоду — і вдень. Ікринки приклеюються
до рослин. У такому стані вони перебувають півтора-два тижні, поки з них не
виклюнуться личинки. Личинки прикріплюються до рослин та їхніх решток, що
плавають на воді, роблячи періодично короткі плавальні рухи. Через три-чотири
доби, наповнивши повітрям плавальні міхури і завдяки цьому полегшивши масу
свого тіла, вони починають переходити до активного способу життя. Залишивши
нерестовище, великі табуни личинок тримаються в затишних прибережних місцях.
Підростаючи, молодь також тримається в цих місцях, аж поки не похолодає. Тоді
вона збирається в глибоких ямах. Тут плітка перебуває до скресання криги, щоб
розпочати активне життя з настанням весни. Такий спосіб життя властивий і
тарані, яка для розмноження заходить з осолонених морем ділянок у пониззя
річок. Після нересту плідники повертаються для нагулу назад, а за ними
скочується сюди й новонароджена молодь.