Мерланг – холодолюбна риба. Він тримається при надзви­чайно вузькому інтервалі температури – від 3-4 до 15-16°. У межах цього температурного діапазону його можна зустріти скрізь, де є відповідні кормові об’єкти – ракоподібні й риби, що тримаються у товщі води. Мерлангу властиві тільки не­великі сезонні переміщення. У холодну пору він підходить у прибережну зону, на мілководні ділянки, а у весня­но-літній період відходить від берегів на глибші місця. Найчастіше його виявляють на глибинах від 15-30 до 80- 90 м.

Зимові переміщення мерланга пов’язані з основними міс­цями зимівлі ставриди, смариди, хамси, якими він живиться. Ці риби взимку пасивні й тримаються біля дна, тому стають легкою здобиччю мерланга, який активний в усі пори року. Влітку ставрида та хамса тримаються у верхніх шарах водної товщі й рухаються досить швидко. Тому мерланг у цей час ними не живиться, а полює на свою молодь та на ракоподіб­них. Узимку і влітку живиться найінтенсивніше у світлий період доби – з 10 до 14 години, бо, відшукуючи кормові організми, він користується переважно органами зору. У мер­ланга є вороги. Ним живляться катран, морська лисиця, білуга, калкан, а також дельфіни.

Масовий нерест мерланга пов’язаний з холодним періодом року. Взимку він нереститься на глибині 80 м, де темпера­тура в цей час в основному становить 7-8°, а влітку – у постійно охолодженому шарі на глибині 40-50 м, де температура води коливається від 6 до 8°. Нерестовий сезон кожної самки триває кілька місяців. Самки відкладають 20-30, а можливо, й більше порцій ікри. За один раз самка відкладає 1,4-5,3 тис. ікринок. А взагалі в яєчниках самок, довжина тіла яких 18-22 см, дозріває від 58 тис. до 202 тис. ікринок.

Більшість особин мерланга уперше нерестяться на початку другого року життя, коли досягають довжини близько 10- 11 см. Самців, вік яких Перевищує 3 роки, і самок віком понад 4 роки у нерестовому табуні немає.

Молоді мерланги живуть на глибині до 60-65 м за 90- 150 км від берега. Тут вони відгодовуються близько року, а досягши довжини 7-8 см, наближаються до берегів і опус­каються у придонні шари водної товщі. З другого року життя темп росту значно знижується й річні прирости не переви­щують 3-4 см. Причому самці ростуть повільніше за самок; у чотирирічному віці вони мають таку довжину, як самки в трирічному. Живуть мерланги, переважно самки, не більш як 6 років.

Промислове значення мерланга незначне через те, що він має невеликі розміри й не створює значних скупчень. Проте в місцях зимівлі риб, якими живиться мерланг, його чисельність подвоюється порівняно з літнім періодом. Мо­лодь мерланга після тривалого нагулу в центральних ділянках моря наближається до берегів, де споживається прибережни­ми рибами, які далеко не мігрують. Завдяки цьому повніше використовуються кормові ресурси моря.